Подібних до Мукачівському замку в Європі залишилося не більше п'яти. Тут досі присутній лицарський дух, місцеві мешканці пам'ятають старовинні легенди і твердо вірять, що ця неприступна фортеця переживе ще багато поколінь.

Стоячи біля підніжжя 68-метрової гори (висота вісІмнадцатиповерхового будинку) і дивлячись як підносяться над головою фортечні стіни і бастіони, не віриться, що ці укріплення взагалі можливо взяти приступом. Вже дуже грізними і неприступними вони виглядають. Недарма ж саме тут з 11 грудня 1805 р. з 6 березня 1806 зберігали від наполеонівських військ Угорську Святу Корону. До речі, багато хто до цих пір вірять, що древній замок угорських князів побудований на штучно насипаному людьми пагорбі. Насправді ж він споруджений на самотній скелі вулканічного походження, поруч з якою і притулилося древнє закарпатське місто Мукачеве.

Місцеві князі облюбували ці висоти з прадавніх часів. Але тільки в кінці XIV століття подільський князь Федір Корятович звів на самій вершині перший кам'яний замок. Найбільша проблема полягала в тому, як на таку висоту доставляти воду, без якої неможливо витримати тривалу облогу. Згідно з легендою, князь змушував спускати робочих в колодязь діаметром шість метрів і тижнями не піднімати їх на поверхню. Але навіть коли шахта поглибилася, мало не на 20 метрів нижче рівня найближчій річки Латориця, води в колодязі і раніше не було. Князь перебував у розпачі. І от якось увечері, прогулюючись внутрішнім двором і розмірковуючи про мінливості долі, він спересердя кинув фразу: «Вода мені тут потрібна як повітря, я за неї навіть дияволу готовий продатися ...» І сталося неймовірне. Поруч з колодязем незрозуміло звідки виник такий собі чоловік у чорному плащі і запропонував укласти парі: якщо завтра вранці в колодязі з'явиться питна вода, князь дасть в якості плати за послугу п'ять мішків із золотом. Темна особистість дуже нагадувала придворного блазня, і Федір Корятович, думаючи, що це його жарт, погодився.

На наступний ранок в колодязі виблискувала чиста вода. Князь викликав блазня і, допитавши його, прийшов в жах від свого договору з потойбічними силами і загрози розорення. Вихід запропонував придворний слуга - в парі не обумовлювалося, скільки золота має бути в мішках і якого вони повинні бути розміру. А тому до вечора слуги пошили крихітні мішечки, в які і поклали по одному золотому дукату. Опівночі князь прийшов до криниці. У чорному плащі перед ним виникчорт. Побачивши, що його обвели навколо пальця, він заскреготав зубами: «Я б міг забрати твою душу, але вона настільки чорна, що не потрібна навіть мені». Обернувшись плащем, чорт сховався в колодязі, а через деякий час пропала і питна вода. Немає її і зараз, хоча як і раніше біля підніжжя гори тече річка Латориця. Зате, як стверджують місцеві жителі, опівночі з бездонного колодязя чутні лякливі завивання.

Під однією з уцілілих башт часів Федора Корятовича веде вузький склепистий коридор, 30 метрів довжиною і 3.5 метра шириною. Це - коридор-пастка. Якщо ворог проривався в цей коридор, то при вході і виході зі стелі опускалися металеві ворота. З отворів в стелі захисники фортеці лили окріп, гарячу смолу, кидали палаючі факели. З цієї пастки нікому не вдавалося піти живим.

Мукачівський замок має власнугарну назву - «Паланок». Воно походить від найменування дерев'яних кілків, що служили найпершим оборонним рубежем ще на підступах до гори - відразу за ровом, шириною 17,5 м і глибиною 6,5 м, який був наповнений водою.

Сербський князь Георгій Бранкович, начальник королівського двору Василь Палоці, регент Угорщини Янош Гуняді, дружина угорського короля Лайоша Марія - ось лише деякі господарі замку. За часів правління князів династії Ракоці, спеціально запрошені французькі інженери-фортифікатори зробили його справді неприступним. І якщо «Паланок» все ж захоплювали вороги, що протягом століть траплялося нечасто, то відбувалося це в основному через зраду в лавах його захисників. Цікаво, що після падіння всесвітньо відомої паризької Бастилії саме Мукачівському замку довелося стати загальноєвропейської (австро-угорської імперської) політичною в'язницею. За 110 років в тутешніх казематах містилося понад 2,5 тисячі прогресивно мислячих діячів з багатьох країн.

Вартові замку-музею, після того як звідси виїхали представники радянської «культури», намагаються повернути йому колишню велич. Вже кілька років тривають роботи з реставрації старовинних палат, внутрішніх двориків і бастіонів. Багато чого насилу підлягає відновленню.

У Мукачівському замку Ви побачите відреставровану середньовічну фортифікаційну архітектуру, старовинні двори та галереї з виставками сучасної скульптури. До ваших послуг експозиції історичного музею, які займають понад 2500 кв. м. Тут експонуються рідкісні предмети кам'яного віку, мідно-бронзової доби, зброя та знаряддя із заліза тощо. Широко представлена ​​етнографія і побут жителів міста і Закарпаття. У картинній галереї музею експонуються полотна видатних живописців Закарпаття минулого століття, колекція ікон 16-19 ст., Розгорнуто виставку сучасного живопису українських, угорських, польських майстрів пензля. Тільки тут ви зможете побачити виставку "Дерев'яні церкви Закарпаття", на якій представлено понад 50 картин. До ваших послуг художній салон, в якому Ви зможете придбати роботи живопису і вироби декоративно-ужиткового мистецтва.

Це єдиний замок Закарпаття, в якому в незакінченому вигляді збереглися риси романського стилю.

Середнянський замок, мабуть, не настільки цікавий в плані мальовничості руїн, як в тому, що він є єдиним замком тамплієрів на території сучасної України. Оскільки останнім часом говорити про таємничий чернечий орден тамплієрів стало модно, ще й купа книжок про них написано і навіть фільми зняті, то і тут виплила інформація, що цей замок побудували тамплієри у 12 ст. І це була їх найбільша східна оборонна споруда на території Європи.

Орден тамплієрів за часів свого розквіту набув такої сили і міцності, що по суті, вся середньовічна Європа була під його впливом. Їх боржниками були феодали, королі і навіть Римські папи, а це вже багато кому було невигідно. Тому одного разу орден примусово і припинив своє існування, керівництво було заарештовано, члени ордену попали під переслідування, а їхні маєтки були конфісковані. Але оскільки їхні багатства знайдено не було, а самі тамплієри були оповиті безліччю таємниць, то і до сьогоднішніх днів про них ходять легенди.

Розташований замок в селі Середнє на Закарпатті. Вже сама назва села говорить, де його слід шукати. Село Середнє розташоване рівно посередині між двома найбільшими містами Закарпаття: Мукачево та Ужгородом. Оскільки замок не служив нікому за резиденцію, а виконував лише оборонні функції, то і розмірів він був невеликих: всього-навсього 18,6 на 16,5 метра. Споруда мала вигляд триярусної вежі-донжона (башти останньої оборони) з товщиною стін до 2,6 метра і висотою близько 20 метрів, побудованої за прикладом прикордонних римських оборонних веж уздовж Рейну і Дунаю. Вхід, з метою безпеки, був розташований на рівні другого ярусу - до нього вела дерев'яні сходи, яку, у разі необхідності, можна було забрати або спалити. Близько східної стіни, на підлозі можна побачити квадратний фундамент, на якому стояла невелика будівля циліндричної форми і невеликих розмірів. Зараз вже дуже складно визначити призначення цієї внутрішньої складової замку, можливо саме тут тамплієри зберігали частину своїх величезних скарбів. До речі, саме такого виду замки в той час будувались по всій Європі. Середнянський замок є чи не єдиним на всьому Закарпатті, який побудований не на пагорбі, а на рівнині. Однак це абсолютно не шкодило його обороноздатності, оскільки він був оточений важкопрохідними валами і ровами з водою. Залишки ровів можна споглядати і сьогодні - вони перетворилися на болота навколо руїни.

Після того як в 1312 році орден тамплієрів було розформовано замок перейшов у володіння ченців ордену св. Павла. Потім їм по черзі володіло кілька угорських феодальних родів, поки у 18 ст. замок став нікому непотрібним і почав руйнуватись.